«Поки існує  мотивація бути кращою, завжди знаходиш способи обійти всі завади», — ведуча новин UA: ОДЕСА Ольга Міщук

Ведуча новин на UA: ОДЕСА Ольга Міщук в журналістиці понад десять років. Спочатку була автором та ведучою спортивної програми. Після – вправно поєднувала спортивну, політичну, соціальну сферу у журналістиці. Віддавала новинній редакції свої сили та натхнення у якості кореспондента, а з 2009 – старшого редактора. З 2015 року стала ведучою новин Суспільного Одеси.

Ми розпитали Ольгу про те, як змінилася її робота за час карантину, як готується до ефірів та що перше зробить після завершення карантину.

Що змінилось у Вашій роботі під час карантину?

—  Спосіб спілкування з колегами. У період карантину працюємо у дві зміни, кількість журналістів зменшилась. Роботи ж, навпаки, додалося. Іноді необхідно настільки швидко виконати якусь дію, що на побудову повноцінного речення просто немає часу. Доводиться спілкуватися за допомогою вигуків, для більшої переконливості пускати в хід міміку. І дуже доречно, що ми один одного розуміємо з пів слова, іноді навіть з пів погляду.

Яка зараз атмосфера у ньюзрумі?

—  Стерильна. Наша шефредакторка готова забризкати дезінфектором навіть загальний паблік, на якому розташовані наші матеріали для роботи. А якщо серйозно, то атмосфера божевільна. Перед випусками новин – максимум активності, шлях з монтажки до ньюзруму займає 10 секунд, з ньюзруму до студії – взагалі доводиться телепортуватися. Тому, останнім часом, туфлі на підборах надягаю зовсім зрідка. Кеди та кросівки пришвидшують доставку інформації до глядача. Але є між випусками період ремісії, коли буйність сягає мінімума – то є можливість заварити чашечку чаю і влаштуватися в «ждуні» (так ми називаємо м’які крісла, які є у нас в ньюзрумі для відпочинку).

Як готуєтесь до ефірів у карантинні часи?

—  Що стосується редакторської роботи, то як можна частіше обновляю стрічку новин. Не хочеться випустити важливу інформацію з поля зору. Якщо говорити про роботу в кадрі, то останнім часом пропоную гримеру вибирати більш яскраву помаду.  Адже в повсякденному житті ми наразі носимо маски, тому немає сенсу робити акцент на губах. Тож намагаюся використовувати будь-яку можливість «втекти у докарантинне життя».

Що впливає на якість Вашої роботи?

—  Мотивація. Часто у роботі стикаєшся з перешкодами: будь-то питання моралі, професіоналізму, або елементарні технічні несправності. І поки існує  мотивація бути кращою, завжди знаходиш способи обійти всі завади,  впоратися з усіма проблемами. Я 16 років працюю на ТБ. І дуже рада, що мене не зачепило те саме горезвісне емоційне вигорання. Можливо, причина у зміні роду занять всередині професійної сфери. Я встигла попрацювати і журналістом, і випусковим редактором, була ведучою спортивної, розважальної, аналітичної програми. І нарешті прийшла до того, від чого кайфую найбільш – вести новини в прямому ефірі, у праймтаймі. 

Як визначаєте професіоналізм журналістів чи ЗМІ?

—  Жага до інформації. Уміння збирати факти по крупицях. Потреба бути у вирі подій. Уміння бачити підводну частину айсбергу в складних темах. Прагнення розібратися в спірній ситуації. Чіпкість. Відкритість до всього нового. Майстерність не піддаватися емоціям, як і не проеціювати своє ставлення до тої чи іншої теми на матеріал. Бути «частиною команди, частиною корабля».

Як захищаєте своє здоров’я?

—  Окрім стандартних способів, намагаюся підтримувати рівень ендорфінів – гормонів, які відповідає за відчуття радості та позитиву. Це особливо важливо, коли працюєш в новинах, тим паче у період карантину частіше думаєш: як не впасти в депресивний стан. У цьому мені допомагає моя особиста «Віагра» — чорненька, руденька та  біленький. Це мої улюблені пухнасті кицюні – Аліса, Варя та Каспер. Вони створюють вдома неймовірну атмосферу затишку, і змушують посміхатися, навіть коли весь день до цього шкереберть.

Як карантин позначається на Вашому житті?

—  Тонами закуповую креми для рук, адже антисептики дуже сушать шкіру. Надзвичайно сумую за зустрічами із друзями. Звичайно, ми завжди на зв’язку в соціальних мережах, влаштовуємо веселі піжамні вечірки в скайпі, ділимося рецептами вітамінних коктейлів для підтримки імунітету.  Часи цифрових технологій полегшали способи комунікації. Але дуже хочеться зустрітися і обійняти один одного, обмінявшись живою енергією. Влаштувати пікнік з полуницею та морозивом на березі моря. Або спонтанно вирішити, що саме час – стрибнути в машину і поїхати до Києва на каву з молоком.

Під час карантину з’явилась нагода добратись до тих справ, до яких раніше ніколи руки не доходили. Чим займаєтесь у вільний час?

—  З’явилося більше часу на піар тварин, які шукають дім, люблячих господарів. Довгий час я підтримую стосунки із зооволонтерами Одеси. Роблю те, що в моїх силах, аби допомогти їм у справі порятунку знедолених тварин. Дуже важливо не тільки забрати котика або песика з вулиці, де їх чекає безліч небезпек, але і знайти тих, хто готовий дарувати їм турботу, тепло, любов. Отож, завжди прошу своїх друзів робити репост оголошення, яке створила я або та людина, що врятувала тварину. Для вас – це один клік, для когось – шанс на життя.

Чи з’явились погані або хороші звички?

—  З’явилася звичка засиджуватися допізна, вивчаючи блоги людей з різних країн. Подорожі – це те, що робить мене щасливою. У період вимушеної відмови від поїздок блогінг дуже рятує. Якщо справна фантазія, то можна закрити очі та почути рокіт Індійського океану або відчути, як вітер розвіює волосся на мисі Рока.

Після завершення карантину перше, що Ви зробите, що це буде?

—  Безсумнівно, перше, що зроблю – куплю квитки і поїду до Львова.  Ми з містом Лева – особливі друзі. Обожнюю його енергетику, його атмосферу, його магію. Тут я перезавантажуюсь і повертаюся додому з новими силами.

Що б Ви порадили людям у цей непростий час?

—  У самий розпал пандемії і всесвітнього карантину я прочитала пост дівчини, яку давно фоловлю. Її звати Ксенія  (@ ksenia_kissss), родом вона з України, переїхала у США і працює медсестрею у відділенні з коронавірусними хворими. Ця розповідь дуже оптимістична:

«В нашій лікарні є система кодів, яка зрозуміла тільки медперсоналу. У чому вона полягає:  наприклад, коли трапляється пожежа, або намагаються вкрасти немовля, або у когось з пацієнтів серцевий напад або інсульт, за допомогою динаміків передають певний код, і група спеціально навчених та тренованих людей кидає все, що вони робили, і відповідають на цей код, щоб вчасно врятувати людину. З минулого тижня у нас в лікарні ввели новий код: «Код Сонця☀ (Code Sun)». Тепер кожного разу, коли людину на ШВЛ успішно екстубують, тобто знімають з апарату, і вона може самостійно дихати, у динаміках звучить пісня Бітлз «Here comes the Sun». І подумки медпрацівники починають аплодувати, адже ми знаємо, що це прекрасний знак, і ще одна людина поборола COVID-19 і скоро вилікується, і відправиться додому. Тепер вже і пацієнти наші знають, що означає ця пісня, і вони кожен раз плачуть, коли її чують, тому що вона дає їм величезну надію. Така, здавалося б, дрібниця, але ви не уявляєте, яку силу несе в собі ця пісня для всіх нас».